заставляти
Заставля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. заставити, -влю, -виш, гл.
1) Закладывать, заложить. Оце кожух заставила та купила борошна. Харьк.
2) Заставлять, заставить, загораживать, загородить.
3) Уставлять, уставить. І стравами столи твої заставить. К. Іов. 80.
4) Заставлять, заставить, принуждать, принудить. Заставила мене мати тонку пряжу прясти. Лавр. 66.
5) Опускать, опустить шлюзный ставень. У лотоках заставочки мельник заставляє. Чуб. III. 178. б) — діло ким. Поручать, поручить кому дѣло, ставить кого на работу какую нибудь. Въ похорон. причитаніи мать обращается къ умершей дочери: Ким я буду те ділечко заставляти, як тобою заставляла? Мил. 220.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заставляти — заставля́ти 1 дієслово недоконаного виду заповнювати; загороджувати; ставити заставля́ти 2 дієслово недоконаного виду віддавати в заставу заставля́ти 3 дієслово недоконаного виду примусити розм. Орфографічний словник української мови
- заставляти — 1. (місце) захаращувати, (дорогу) загороджувати, закривати; 2. (під позику) закладати, віддавати у заклад; З. ЗАП. примушувати. Словник синонімів Караванського
- заставляти — I -яю, -яєш, недок., заставити, -влю, -виш; мн. заставлять; док., перех. 1》 Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір. 2》 Загороджувати, закривати когось, щось. 3》 діал. Ставити. II -яю, -яєш, недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заставляти — 1. змушувати, змусити, позмушувати, вимушувати, вимусити, повимушувати, примушувати, примусити, попримушувати, силувати, зісилувати, присилувати, присилити, поприсилувати, приневолювати, приневолити, поприневолювати 2. (місце) див. загромождати Словник чужослів Павло Штепа
- заставляти — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!... Словник синонімів української мови
- заставляти — ЗАСТАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. заста́влять; док., перех. 1. Ставлячи що-небудь у великій кількості, покривати всю поверхню або заповнювати весь простір. Словник української мови в 11 томах