конар
Кона́р:
Ко́нар:
— Галузь [XVIII] В другій генерації потомство ділиться на два конарі [XVIII]
— гілка [20;VI]
— гілляка [17;46-1;XI]
— гілляка, що росте від стовбура [46-2]
— груба гілка [2]
— груба гілка, що росте від стовбура дерева [51]
— товста гілка [13;II,IV,V,XIII]
— товста гілляка [14;19;30;VII,VIII]
— товста гілляка, відгалуження від стовбура [31]
— товста гілляка, відгалуження стовбура [3]
— товсті гілки, відгалуження стовбура [29]
Конари:
— галуззя, гілля [VIII]
Конарі́:
— галуззя, гілки [18;III]
— Конар — товста гілляка, з якої виростають дрібніші гілки, пор. пол. konar, викладений загально і нечітко одним словом «гілка» (499). [MО,VI]
конара:
— гілля [I]
— друкарська помилка: конара (428) зам. конар [MО,I]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конар — кона́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- конар — див. гілка Словник синонімів Вусика
- конар — КОНА́Р див. кона́ри. Словник української мови у 20 томах
- конар — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Словник синонімів української мови
- конар — Ко́нар, -ра; -нарі, -рів (гілляка) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- конар — КОНА́Р див. кона́ри. Словник української мови в 11 томах