конар

Кона́р:

Ко́нар:

— Галузь [XVIII] В другій генерації потомство ділиться на два конарі [XVIII]

— гілка [20;VI]

— гілляка [17;46-1;XI]

— гілляка, що росте від стовбура [46-2]

— груба гілка [2]

— груба гілка, що росте від стовбура дерева [51]

— товста гілка [13;II,IV,V,XIII]

— товста гілляка [14;19;30;VII,VIII]

— товста гілляка, відгалуження від стовбура [31]

— товста гілляка, відгалуження стовбура [3]

— товсті гілки, відгалуження стовбура [29]

Конари:

— галуззя, гілля [VIII]

Конарі́:

— галуззя, гілки [18;III]

Конар — товста гілляка, з якої виростають дрібніші гілки, пор. пол. konar, викладений загально і нечітко одним словом «гілка» (499). [MО,VI]

конара:

— гілля [I]

— друкарська помилка: конара (428) зам. конар [MО,I]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. конар — кона́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. конар — див. гілка Словник синонімів Вусика
  3. конар — КОНА́Р див. кона́ри. Словник української мови у 20 томах
  4. конар — ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Р перев. мн., діал. Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Словник синонімів української мови
  5. конар — Ко́нар, -ра; -нарі, -рів (гілляка) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. конар — КОНА́Р див. кона́ри. Словник української мови в 11 томах