лежа

Значення в інших словниках

1. лежа — ле́жа іменник жіночого роду лежання; тяжка хвороба Орфографічний словник української мови
2. лежа — -і, ж. 1》 рідко. Лежання. 2》 діал. Тяжка хвороба, за якої лежать у постелі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лежа — ЛЕ́ЖА, і, ж. 1. рідко. Лежання. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі (Номис). 2. Постій, квартирування військ звичайно взимку. – З Низу на домівку йдемо. – З Низу? Так рано на лежі розходитися?... Словник української мови у 20 томах
4. лежа — Постій, квартирування військ звичайно взимку Словник застарілих та маловживаних слів
5. лежа — ЛЕЖА́ННЯ (перебування в горизонтальному положенні), ЛЕЖНЯ́ розм., ЛЕ́ЖА рідко. За час лежання в ліжку заріс (Матвій) яснорусявою бородою (М. Ірчан); Як говорили люди, Кузьма за лежнею не знав сидні (М. Словник синонімів української мови
6. лежа — ЛЕ́ЖА, і, ж. 1. рідко. Лежання. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі (Номис, 1864, № 11299); — З Низу на домівку йдемо. — З Низу? Так рано на лежі розходитися? (Ле, Україна, 1940, 394). 2. діал. Тяжка хвороба, при якій лежать, у постелі. Словник української мови в 11 томах
7. лежа — Лежа, -жі ж. Лежаніе. З спання не купить коня, а з лежі не справить одежі. Ном. № 11299. упасти у лежу. Заболѣть. Шух. І. 97. Словник української мови Грінченка