обіжник
Обі́жник:
— циркуляр [41;46-1]
— циркуляр, письмове розпорядження, указ [47]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обіжник — обі́жник іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- обіжник — Обі́жник. Циркуляр. В таких разах звертав ся я до незадовжених членів, щоби затягнули пожичку і так заратували товариша; а щоби поскорити то, залагоджував я такі справи обіжником до членів виділових (Б., 1895, 2, 2) // порівн. пол. Українська літературна мова на Буковині
- обіжник — Циркуляр. Словник синонімів Караванського
- обіжник — -а, ч., рідко. Те саме, що циркуляр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обіжник — ОБІ́ЖНИК, а, ч. Те саме, що циркуля́р. В кімнату залетів поривний вихор, .. підняв на столі папери .. З переляку Савченко схопився за голову, потім упав навколішки, почав хапати руками обіжники (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
- обіжник — Обі́жник, -ка, -кові, в -нику; -жники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обіжник — ОБІ́ЖНИК, а, ч., рідко. Те саме, що циркуля́р. В кімнату залетів поривний вихор, .. підняв на столі папери.. З переляку Савченко схопився за голову, потім упав навколішки, почав хапати руками обіжники (Збан., Сеспель, 1961, 444). Словник української мови в 11 томах