поміть
По́міть:
— купка зжатого, але ще не зв'язаного у сніп жита [I]
— нехтування, зневага, упослідження (від помітуватися: нехтувати, мало цінити) [8]
— «На поміть» (рівним шаром, верствою на землі)- І «Жито клалося на поміть та встелювало широкі загони» (62) словник пояснює: «купка вжатого, але ще не зв’язаного у сніп жита» (431). Пояснення невірне і незадовільне. По-перше, на поміть кладуть не лише жито, але, і то частіш, пшеницю, ячмінь та овес; по-друге, покладене збіжжя на поміть творить не купки, а спеціальний тонкий шар, що застелює всю стерню. На поміть кладеться зжате збіжжя, коли воно пашнисте. Так воно краще і скоріше висихає. [MО,I]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me