пуга

Значення в інших словниках

1. пуга — пу́га іменник жіночого роду батіг діал. пуга́ іменник жіночого роду, істота пу́гач * Але: дві, три, чотири пуги́ Орфографічний словник української мови
2. пуга — див. БАТІГ. Словник синонімів Караванського
3. пуга — див. батіг Словник синонімів Вусика
4. пуга — I п`уга-и, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. II пуг`а-и, ж., зах. Пугач. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пуга — И, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. А ця урубана пуга, збатожена дорога, не вирветься з-під батога до отчого порогу. (П-2:20). Словник поетичної мови Василя Стуса
6. пуга — ПУГА́, и́, ж., діал. Пугач. Пуга десь у лісі сумно голосить (Ю. Федькович). ПУ́ГА, и, ж. Те саме, що баті́г. Милого друга мила й пуга (Номис); Ти змалку так любив мене, як пугу пес (Є. Словник української мови у 20 томах
7. пуга — Батіг Словник застарілих та маловживаних слів
8. пуга — БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. Словник синонімів української мови
9. пуга — Пуга, -ги ж. Кнутъ. Вас. 160, 159. Ляснув погонич пугою, коні заржали. К. (ЗОЮР. II. 202). як пугою по воді. Какъ горохомъ объ стѣну. Ном. № 1783. ум. пушка. --------------- Пуга, -ги ж. = пугач. Вх. Пч. II. 14. Словник української мови Грінченка