пуга

БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. (з довгими переплетеними ремінцями і звичайно коротким держаком); ПУ́ГА, КАРБА́Ч діал. (з довгими переплетеними ремінцями і коротким держаком — знаряддя пастухів). Плугатарі й погоничі кричали, ляскали батогами, поганяючи воли (І. Нечуй-Левицький); Прибіг Хома, в постолах, і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Григорій Тютюнник); Заляскали бичі, загарцювали пильні степові хижаки (татари), що вели свою здобич (З. Тулуб); Люто свиснув гарапник, дві вогкі смуги зашипіли піною на кінських спинах (М. Стельмах); Дід свиснув малахаєм — вівці розскочились (Панас Мирний); Коли голова сільради Гнат Рева їде куди-небудь.., то наказує кучерові.. розганяти їх (телят, свиней, гусей і т. ін. на вигоні) байбарою, щоб не задавити котрогось (Григорій Тютюнник); Від світання до самого вечора я пас корову і після заходу сонця гнав її додому, бахкаючи довжелезною, просмоленою зміюватою пугою, виплетеною власними руками (О. Копиленко); Ніжне дівча.. брало.. гнучкий плетений з ременя карбач (І. Ле). — Пор. канчу́к.

ПУ́ГАЧ (птах), ПУГА діал., ПОГУ́ТЬКАЛО діал. Вночі на ту грушу пугач прилетів, щоб лякати своїм пугуканням бідних людей (П. Загребельний); Пуга десь у лісі сумно голосить (Ю. Федькович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуга — Пу́га: — склянка, чарка [10] Словник з творів Івана Франка
  2. пуга — пу́га іменник жіночого роду батіг діал. пуга́ іменник жіночого роду, істота пу́гач * Але: дві, три, чотири пуги́ Орфографічний словник української мови
  3. пуга — див. БАТІГ. Словник синонімів Караванського
  4. пуга — див. батіг Словник синонімів Вусика
  5. пуга — I п`уга-и, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. II пуг`а-и, ж., зах. Пугач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пуга — И, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. А ця урубана пуга, збатожена дорога, не вирветься з-під батога до отчого порогу. (П-2:20). Словник поетичної мови Василя Стуса
  7. пуга — ПУГА́, и́, ж., діал. Пугач. Пуга десь у лісі сумно голосить (Ю. Федькович). ПУ́ГА, и, ж. Те саме, що баті́г. Милого друга мила й пуга (Номис); Ти змалку так любив мене, як пугу пес (Є. Словник української мови у 20 томах
  8. пуга — Батіг Словник застарілих та маловживаних слів
  9. пуга — Пуга, -ги ж. Кнутъ. Вас. 160, 159. Ляснув погонич пугою, коні заржали. К. (ЗОЮР. II. 202). як пугою по воді. Какъ горохомъ объ стѣну. Ном. № 1783. ум. пушка. --------------- Пуга, -ги ж. = пугач. Вх. Пч. II. 14. Словник української мови Грінченка