1. Словник української мови у 20 томах

пуга

ПУГА́, и́, ж., діал.

Пугач.

Пуга десь у лісі сумно голосить (Ю. Федькович).

ПУ́ГА, и, ж.

Те саме, що баті́г.

Милого друга мила й пуга (Номис);

Ти змалку так любив мене, як пугу пес (Є. Гребінка);

Грицько нову мазницю почепив, пугу сплів з новим ремінцем, пужално з береста вирізав (Ганна Барвінок);

Чути було, як гукали і ляскали пугою пастухи (О. Донченко);

– Одне пора тобі, Дмитре, зрозуміти, що пугою обуха не пересічеш! (П. Автомонов);

Абелева одежа порвана на лахи, одна нога боса, а крізь діркуна спині видно на плечах криваві смуги від пуги (Н. Королева);

* У порівн. Те “бий” опекло тіло, як пуга, підняло ноги і погнало без тями вперед (М. Коцюбинський);

Ніколи ще серце його не билось так гостро; мов пугою різонула його думка, що він матір свою викинув (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пуга — Пу́га: — склянка, чарка [10] Словник з творів Івана Франка
  2. пуга — пу́га іменник жіночого роду батіг діал. пуга́ іменник жіночого роду, істота пу́гач * Але: дві, три, чотири пуги́ Орфографічний словник української мови
  3. пуга — див. БАТІГ. Словник синонімів Караванського
  4. пуга — див. батіг Словник синонімів Вусика
  5. пуга — I п`уга-и, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. II пуг`а-и, ж., зах. Пугач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. пуга — И, ж. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; батіг. А ця урубана пуга, збатожена дорога, не вирветься з-під батога до отчого порогу. (П-2:20). Словник поетичної мови Василя Стуса
  7. пуга — Батіг Словник застарілих та маловживаних слів
  8. пуга — БАТІ́Г (прикріплений до держака сплетений перев. із сириці ремінець, яким звичайно поганяють коней, волів — в упряжці, на оранці тощо, а також користуються пастухи); БАТУ́РА розм. (великий батіг); БИЧ, ГАРА́ПНИК, МАЛАХА́Й, БАЙБАРА́ діал. Словник синонімів української мови
  9. пуга — Пуга, -ги ж. Кнутъ. Вас. 160, 159. Ляснув погонич пугою, коні заржали. К. (ЗОЮР. II. 202). як пугою по воді. Какъ горохомъ объ стѣну. Ном. № 1783. ум. пушка. --------------- Пуга, -ги ж. = пугач. Вх. Пч. II. 14. Словник української мови Грінченка