свічний
Сві́чний:
— гарний, прегарний [I]
— знатний, достойний [15]
— «Свічний» (гідний): «Ось того-то Олексу Сторожа я й нагадав собі тепер, коли-м серед «свічної» та «чесної» громади побачився в такім самім положенню, як він серед наших «порядних та чесних господарів» (127) пояснено: «гарний, прегарний (432), з яким воно не має і ніколи не мало нічого спільного. Прикметник «свічний» утворений від «свічі», або «свічки», яку в церкві під час богослужіння тримали лише найбільш заможні селяни. Вони звичайно входили до складу громадської ради, правління тощо. Не виключена, однак, можливість, що «свічний» — запозичення з польського «świetny» (знатний, достойний), що під впливом народної етимології (адідеація до свічки) змінялося на «свічний». В обох випадках воно все-таки з поняттям «гарний, прегарний» не споріднене, і тому його виклад у поясненнях невірний. [MО,I]
Значення в інших словниках
- свічний — свічни́й прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- свічний — -а, -е, рідко. Те саме, що свічковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- свічний — СВІЧНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що свічкови́й. – Розказують люди, що .. переговори веде [Яків], свічну фабрику дума заводити (Панас Мирний); – Мисліть, други, – узявши в руки свічний ставець, щоб відсунути його далі, продовжував Данило (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах
- свічний — СВІЧНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що свічкови́й. — Розказують люди, що.. переговори веде [Яків], свічну фабрику дума заводити (Мирний, І, 1954, 222); — Мисліть, други, — узявши в руки свічний ставець, щоб відсунути його далі, продовжував Данило (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 158). Словник української мови в 11 томах
- свічний — Свічний, -а, -е Свѣчной. Словник української мови Грінченка