сегельба
Сеге́льба:
— містина, на якій викорчуваний і випалений ліс [2]
— поле, на якому викорчуваний і випалений ліс [XIII]
Джерело:
Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сегельба — сеге́льба іменник жіночого роду місце, де викорчувано й випалено ліс діал. Орфографічний словник української мови
- сегельба — -и, ж., зах. Місце, де викорчувано й випалено ліс. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сегельба — СЕГЕ́ЛЬБА, и, ж., діал. Місце, де викорчувано й випалено ліс. – Гляньте, ген по горах, по узбіччях, На верхах, сегельбах недоступних, Всюди гу́цул гніздиться, ґаздує (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- сегельба — СЕГЕ́ЛЬБА, и, ж., діал. Місце, де викорчувано й випалено ліс. — Гляньте, ген по горах, по узбіччях, На верхах, сегельбах недоступних, Всюди гу́цул гніздиться, газдує (Фр., XIII, 1954, 330). Словник української мови в 11 томах
- сегельба — Сегельба, -би ж. Мѣсто, приготовленное для поля, гдѣ выкорчеванъ и выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 62. Желех. Коли сльота січе, а ти в сегельбі, друже, в жменю дуєш, то я сідаю та віршую. Федьк. II. 65. Словник української мови Грінченка