1. Словник української мови в 11 томах

сегельба

СЕГЕ́ЛЬБА, и, ж., діал. Місце, де викорчувано й випалено ліс.

— Гляньте, ген по горах, по узбіччях, На верхах, сегельбах недоступних, Всюди гу́цул гніздиться, газдує (Фр., XIII, 1954, 330).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сегельба — Сеге́льба: — містина, на якій викорчуваний і випалений ліс [2] — поле, на якому викорчуваний і випалений ліс [XIII] Словник з творів Івана Франка
  2. сегельба — сеге́льба іменник жіночого роду місце, де викорчувано й випалено ліс діал. Орфографічний словник української мови
  3. сегельба — -и, ж., зах. Місце, де викорчувано й випалено ліс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сегельба — СЕГЕ́ЛЬБА, и, ж., діал. Місце, де викорчувано й випалено ліс. – Гляньте, ген по горах, по узбіччях, На верхах, сегельбах недоступних, Всюди гу́цул гніздиться, ґаздує (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. сегельба — Сегельба, -би ж. Мѣсто, приготовленное для поля, гдѣ выкорчеванъ и выжженъ лѣсъ. Вх. Зн. 62. Желех. Коли сльота січе, а ти в сегельбі, друже, в жменю дуєш, то я сідаю та віршую. Федьк. II. 65. Словник української мови Грінченка