сервітут
Сервіту́т:
— в феодальному звичаєвому праві: обмежене право користування чужим майном; в Галичині, форма збереження за підданими селянами права користування колишніми своїми общинними землями (головним чином лісами, пасовиськами, луками), які були привласнені шляхтою; після скасування панщини в 1848 р. ці землі юридично стали власністю шляхти, а селяни одержали право на винагороду або користування ними в обмежених розмірах (збирати опал, гриби, ягоди, пасти худобу); ліквідація сервітутів в Галичині, що почалася в 1853 р., була в основному закінчена до 1889 р., в більшості сервітути були скасовані без всякої винагороди селян [44-1]
— права користуватися чужою власністю в певних межах [XIX] Щоби розповісти цілу сумну історію долі наших мужиків-хліборобів — треба би зачати од знесення панщини та од початку славнозвісної регуляції т. зв. сервітутів [XIX]
— право користування чужим майном (випас худоби на панських полях тощо) [50]
— право користування чужим майном (напр., право громади користуватись поміщицьким лісом, право випасу, тощо) [III]
— право користування чужим майном (право переїзду, випасу худоби і т. д.) [XVI] нагадую справи сервітутові, про котрі впрочім далі побесідую обширніше [XVI]
— право користування чужим майном (право переїзду, випасу худоби на панських полях, тощо) [26]
— право користування чужою власністю (право переїзду через чиїсь землі, випасу худоби на панських луках, рубання дров у панському лісі тощо) [39]
— право користуватися чужим майном (випас худоби на панських полях тощо) [22]
— право користуватися чужим майном (право переїзду, випасу па панських полях) [VII]
— право користуватися чужим майном (право переїзду, випасу та ін. на панських полях) [VI,VIII]
Сервіту́ти:
— поширеними були земельні сервітути, які полягали в праві власника земельного наділу користуватися сусідніми землями — дорогою, водоймищем, пасовиськом тощо [46-1]
— право користування чужою власністю в певних межах [46-2]
Значення в інших словниках
- сервітут — сервіту́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сервітут — -у, ч., юр. Обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Міжнародний сервітут — обмеження суверенітету однієї держави над тією чи іншою її територією на користь іншої держави (інших держав). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сервітут — Користуватиправо Словник чужослів Павло Штепа
- сервітут — СЕРВІТУ́Т, у, ч., юр. Обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Словник української мови у 20 томах
- сервітут — (англ. servitude) обмежене право користування чужою власністю, головним чином землею (наприклад, право проїзду через приватні володіння). Земельна власність, вільна від с., називається домінантною, а обтяжена с. – сервієнтною. Економічний словник
- сервітут — сервіту́т [від лат. servitus (servitutis) – підпорядкованість, повинність] 1. В античному, феодальному і капіталістичному суспільствах обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
- сервітут — Сервіту́т, -ту, -тові; -ту́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сервітут — СЕРВІТУ́Т, у, ч., юр. В експлуататорському суспільстві — обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Словник української мови в 11 томах
- сервітут — рос. сервитут 1. Встановлене законом або передбачене договором право часткового користування земельною ділянкою і будівлями особам, що не є їх власниками, але вимушені вдаватися до такого користування внаслідок об'єктивних обставин. Напр.. Eкономічна енциклопедія