сервітут

Значення в інших словниках

1. сервітут — Сервіту́т: — в феодальному звичаєвому праві: обмежене право користування чужим майном; в Галичині, форма збереження за підданими селянами права користування колишніми своїми общинними землями (головним чином лісами, пасовиськами, луками)... Словник з творів Івана Франка
2. сервітут — сервіту́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. сервітут — -у, ч., юр. Обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Міжнародний сервітут — обмеження суверенітету однієї держави над тією чи іншою її територією на користь іншої держави (інших держав). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сервітут — Користуватиправо Словник чужослів Павло Штепа
5. сервітут — СЕРВІТУ́Т, у, ч., юр. Обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Словник української мови у 20 томах
6. сервітут — сервіту́т [від лат. servitus (servitutis) – підпорядкованість, повинність] 1. В античному, феодальному і капіталістичному суспільствах обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
7. сервітут — Сервіту́т, -ту, -тові; -ту́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сервітут — СЕРВІТУ́Т, у, ч., юр. В експлуататорському суспільстві — обмеження права користування чужою власністю, головним чином землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо. Словник української мови в 11 томах
9. сервітут — рос. сервитут 1. Встановлене законом або передбачене договором право часткового користування земельною ділянкою і будівлями особам, що не є їх власниками, але вимушені вдаватися до такого користування внаслідок об'єктивних обставин. Напр.. Eкономічна енциклопедія