скалка

Значення в інших словниках

1. скалка — ска́лка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ска́лки Орфографічний словник української мови
2. скалка — Тріска, скіпка, (якою світять) лучина; (бомби) уламок, сов. осколок; (у тілі) скабка, шпичка; ЖМ. більмо; мн. СКАЛКИ, (на воді) полиски, (вогню) іскорки, (лою) блищики, блискітки. Словник синонімів Караванського
3. скалка — див. більмо; блиск; іскра; тріска Словник синонімів Вусика
4. скалка — [скалка] -лкие, д. і м. -лц'і, мн. -лки, -лок дв'і скалкие Орфоепічний словник української мови
5. скалка — -и, ж. 1》 Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. || Осколок снаряда, бомби і т. ін. || чого, перен., рідко. Те, що збереглося від минулого; залишки, уривки чого-небудь. 2》 Тонка тріска, перев. сухого дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. скалка — (скалки), -и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. 2. перев. мн. Яскраві відблиски світла, звичайно на воді; полиски. ...і в покотьолі провесни шаленім ти — з себе скалок. (ЗД:129); Полишений у деревах, у тінях, у скалках сонячних людських очей... (ЗД:132). Словник поетичної мови Василя Стуса
7. скалка — СКА́ЛКА, и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. Чарка впала додолу й розбилась на скалки (Леся Українка); На лобі глибока рана: різонуло, мабуть, великою скалкою розбитої шибки (Ю. Словник української мови у 20 томах
8. Скалка — Ска́лка → гора Ска́лка Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. скалка — БІЛЬМО́ (білувата пляма на роговій оболонці ока, яка спричиняється до сліпоти), ЛЕЙКО́МА мед., ПОЛУ́ДА рідше, СКА́ЛКА розм. Крива, з більмом на оці баба внесла самовар (Л. Дмитерко); (Кнур:) Дочко моя! дитино моя!... Словник синонімів української мови
10. скалка — Ска́лка, -лки, -лці; скалки́, -ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. скалка — СКА́ЛКА, и, ж. 1. Відколотий, відбитий шматок чого-небудь твердого; осколок. Чарка впала додолу й розбилась на скалки (Л. Укр., III, 1952, 672); На лобі глибока рана: різонуло, мабуть, великою скалкою розбитої шибки (Шовк. Словник української мови в 11 томах
12. скалка — Скалка, -ки ж. 1) Лучина, щепка. Спалками на Поділлю світять. Я скалками засвітила. Грин. III. 333. 2) Заноза. 3) Кусокъ, осколокъ кремня, стекла и пр. 4) Искра, отраженный лучъ сонца. З груби скалки скачуть. Мороз, аж скалки скачуть. Ном. № 632. Словник української мови Грінченка