сума

Су́ма:

— католицька відправа [IV]

— крім звичайного значення, також: пізня католицька відправа [II]

— тут: пізня католицька відправа [21]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сума — су́ма іменник жіночого роду результат додавання; загальна кількість тощо сума́ іменник жіночого роду сумка рідко Орфографічний словник української мови
  2. сума — Загальна кількість; (від додавання) підсумок, результат; (знань) обсяг, сукупність, комплекс; (грошей) шмат, куш; сума-суменна. Словник синонімів Караванського
  3. сума — Разом, сукуп, сукупність, (грошей) камза Словник чужослів Павло Штепа
  4. сума — СУМА́, и, ж., заст. Торба. Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш (прислів'я); За плечима [в діда] чимала шкуратяна сума (Д. Мордовець); Колись мій покійний дідусь любив повторювати прислів'я: від суми та тюрми – не зарікайся (Ю. Збанацький); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  5. сума — И, ж. Сумка. Забирай свою суму і гайда звідси. Словник сучасного українського сленгу
  6. сума — I с`ума-и, ж. 1》 Результат додавання двох або кількох величин. 2》 Загальна кількість, сукупність чого-небудь. 3》 Певна кількість грошей. Страхова сума. У сумі — а) разом, у цілому, у сукупності; б) загальною кількістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сума — Результат додавання. Універсальний словник-енциклопедія
  8. сума — загина́ти (зала́мувати) / загну́ти (залама́ти) ціну́ (су́му) за кого—що. Вимагати дуже багато грошей. Петро Оболонський з жартами і примовками торгувався за кожен свій горщик, загинаючи таку ціну, щоб не збути товару з рук (Ю. Фразеологічний словник української мови
  9. сума — ТО́РБА (невеликий дорожній мішок), ТОРБИ́НА, СУ́МА, КА́ЙСТРА діал., ТА́ЙСТРА діал., ТАЙСТРИ́НА діал., ША́НЬКА діал., ША́ЛЬКА діал.; СИ́ДІР жарт. (з харчами). А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля (Т. Словник синонімів української мови
  10. сума — Су́ма, -ми, -мі; су́ми, сум Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. сума — СУ́МА, и́, ж. 1. Результат додавання двох або кількох величин. Суму, в якій доданки можуть бути числами додатними, від’ємними і рівними нулеві, прийнято називати алгебраїчною сумою (Алг. Словник української мови в 11 томах
  12. сума — рос. сумма загальна кількість, сукупність товарів, грошових ресурсів тощо. Eкономічна енциклопедія
  13. сума — (араб.) Баштоподібна споруда над похованням мусульманського святого. Архітектура і монументальне мистецтво
  14. сума — Сума, -ми ж. Сума. Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою. Ном. № 1594. Словник української мови Грінченка