1. Словник української мови в 11 томах

сума

СУ́МА, и́, ж.

1. Результат додавання двох або кількох величин.

Суму, в якій доданки можуть бути числами додатними, від’ємними і рівними нулеві, прийнято називати алгебраїчною сумою (Алг., І, 1956, 27);

Щоб вивести середню добову температуру, складають результати чотирьох спостережень і суму ділять на 4 (Фіз. геогр., 5, 1956, 82).

2. Загальна кількість, сукупність чого-небудь.

Завдання вузу не тільки дати певну суму знань, а й навчити людину мислити (Ком. Укр., 7, 1963, 34);

Мова народу — то не звичайна собі сума слів та виразів, а живий організм. Він безперервно розвивається, змінюється, вдосконалюється (Наука.., 3, 1972, 9).

3. Певна кількість грошей.

Хоч недовго жила [Ївга] в городі, та таку велику суму принесла! (Кв.-Осн., II, 1956, 299);

[Перепадя:] Двісті рублів — х-хе! Де ж то його таку суму взяти? (Мирний, V, 1955, 125).

Страхова́ су́ма див. страхови́й.

◊ Загина́ти (загну́ти) су́му див. загина́ти;

Кру́гла су́ма див. кру́глий;

Су́ма суме́нна, рідко — величезна кількість грошей.

— Дранки не мав [Короп] на собі. А як узявся на гиндель [гендель], та назбирав суми суменні (Март., Тв., 1954, 73).

♦ У су́мі:

а) разом, у цілому, у сукупності.

В сумі потужність.. ракети-носія «Восток» становить близько 20 мільйонів кінських сил (Рад. Укр., 26.V 1967, 3);

Атлет.. установив два світових рекорди: в ривку — 178 кг і в сумі двоборства — 392,5 кг (Веч. Київ, 16.XII 1974, 3);

б) загальною кількістю.

Колгосп планує.. подати допомогу індивідуальним забудовникам у сумі 450 тисяч карбованців (Ком. Укр., 6, 1975, 79).

СУМА́, и, ж., заст. Торба.

Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш (Укр.. присл.., 1963, 254);

За плечима [в діда] чимала шкуратяна сума (Морд., І, 1958, 100);

Колись мій покійний дідусь любив повторювати прислів’я: від суми та тюрми — не зарікайся (Збан., Єдина, 1959, 88);

*У порівн. Із лик плетені козубеньки, З якими ходять по опеньки, Були, мов суми, на плечах (Котл., І, 1952, 189).

◊ Дово́дити (довести́) до суми́ — робити жебраком.

Многі куми доводять до суми (Укр.. присл.., 1963, 453).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сума — Су́ма: — католицька відправа [IV] — крім звичайного значення, також: пізня католицька відправа [II] — тут: пізня католицька відправа [21] Словник з творів Івана Франка
  2. сума — су́ма іменник жіночого роду результат додавання; загальна кількість тощо сума́ іменник жіночого роду сумка рідко Орфографічний словник української мови
  3. сума — Загальна кількість; (від додавання) підсумок, результат; (знань) обсяг, сукупність, комплекс; (грошей) шмат, куш; сума-суменна. Словник синонімів Караванського
  4. сума — Разом, сукуп, сукупність, (грошей) камза Словник чужослів Павло Штепа
  5. сума — СУМА́, и, ж., заст. Торба. Літом пролежиш, а зимою з сумою побіжиш (прислів'я); За плечима [в діда] чимала шкуратяна сума (Д. Мордовець); Колись мій покійний дідусь любив повторювати прислів'я: від суми та тюрми – не зарікайся (Ю. Збанацький); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  6. сума — И, ж. Сумка. Забирай свою суму і гайда звідси. Словник сучасного українського сленгу
  7. сума — I с`ума-и, ж. 1》 Результат додавання двох або кількох величин. 2》 Загальна кількість, сукупність чого-небудь. 3》 Певна кількість грошей. Страхова сума. У сумі — а) разом, у цілому, у сукупності; б) загальною кількістю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. сума — Результат додавання. Універсальний словник-енциклопедія
  9. сума — загина́ти (зала́мувати) / загну́ти (залама́ти) ціну́ (су́му) за кого—що. Вимагати дуже багато грошей. Петро Оболонський з жартами і примовками торгувався за кожен свій горщик, загинаючи таку ціну, щоб не збути товару з рук (Ю. Фразеологічний словник української мови
  10. сума — ТО́РБА (невеликий дорожній мішок), ТОРБИ́НА, СУ́МА, КА́ЙСТРА діал., ТА́ЙСТРА діал., ТАЙСТРИ́НА діал., ША́НЬКА діал., ША́ЛЬКА діал.; СИ́ДІР жарт. (з харчами). А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля (Т. Словник синонімів української мови
  11. сума — Су́ма, -ми, -мі; су́ми, сум Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сума — рос. сумма загальна кількість, сукупність товарів, грошових ресурсів тощо. Eкономічна енциклопедія
  13. сума — (араб.) Баштоподібна споруда над похованням мусульманського святого. Архітектура і монументальне мистецтво
  14. сума — Сума, -ми ж. Сума. Багатий шепче з кумою, а убогий з сумою. Ном. № 1594. Словник української мови Грінченка