1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Колодка

Коло́дка, -дки, -дці (прізв.). Коло́дчин, -на, -не

∗∗∗

Коло́дка, -дки, -дці; -дки́, -до́к

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колодка — Колоддя, коло́дка: — висячий замок [1;VI,VII] — залізний висячий замок [I] — замок [27] — замок висячий [II,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. колодка — коло́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири коло́дки Орфографічний словник української мови
  3. колодка — Колода; (під орден) планка; (шевця) копил; (ножа) держак; З. <�висячий> замок; мн. КОЛОДКИ, іс. диби, скрипиці; П. пута; (взуття з дерева) дерев'янки. Словник синонімів Караванського
  4. колодка — див. вулик; держак Словник синонімів Вусика
  5. колодка — [колодка] -дкие, д. і м. -одз'ц'і, мн. колодки, -док дв'і колодкие Орфоепічний словник української мови
  6. колодка — -и, ж. 1》 Зменш. до колода I 1). 2》 Те саме, що колода I 1), 2). 3》 Планка з застібкою, покрита орденською стрічкою, якою прикріплюється до одягу орден, медаль. || розм. Така планка, що носиться замість ордена, медалі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. колодка — 1. опецьок, оцупок, ковбан, ковбок, ковбиця, ковбочок, дуплянка, див. чурбан 2. (бджіл) дуплянка, пень, (кайдани) диби, скрипиця (шевця) копил, копито (ножа) колодочка це див. замок Словник чужослів Павло Штепа
  8. колодка — = колодочка деталь смичка струнних музичних інструментів, призначена для регулювання натягання волосин смичка, яке здійснюється за допомогою спеціального гвинта. Словник-довідник музичних термінів
  9. колодка — КОЛО́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́да¹ 1. Надворі наймит гарманував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І. Словник української мови у 20 томах
  10. колодка — колодка: ◊ пи́сок на колодку → писок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. колодка — заби́ти в кайда́ни (в коло́дку) кого і без додатка, заст. Позбавити кого-небудь волі, наклавши кайдани (колодку). Поляки впіймали й молодого Кизима і забили в кайдани. Але козацька справа ще не загинула (І. Фразеологічний словник української мови
  12. колодка — ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди). Словник синонімів української мови
  13. колодка — КОЛО́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́да¹ 1. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  14. колодка — Колодка, -ки ж. ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103... Словник української мови Грінченка