колодка

КОЛО́ДКА, и, ж.

1. Зменш. до коло́да¹ 1.

Надворі наймит гарманував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І. Нечуй-Левицький);

З подвір'я дукача виходить довжелезна чорна свиня, на її шиї погойдується дерев'яна колодка (М. Стельмах).

2. Те саме, що коло́да¹ 1, 2.

Од княгині він раз дістав собі дурнички кілька сажнів дров на паливо та дубових колодок на комору (І. Нечуй-Левицький);

На колодках сидять собі сусіди І курять мовчки й голосно зітхають (І. Вирган);

Раз наймит піймав у садочку ройка, так з того одного розроїлось колодок з тридцять (О. Стороженко);

– Був у нашому селі .. один дядько, Федір Смик: двісті колодок пасіки, п'ять пар волів, п'ятнадцять десятин землі (Григорій Тютюнник);

* У порівн. Остап повзе. Йому трудно, кожну купину доводиться брати з бою, в грудях коле й спирає дух, ноги важкі, як колодки (М. Коцюбинський).

3. Покрита орденською стрічкою планка із застібкою, якою прикріплюється до одягу орден, медаль.

Орденська колодка – конструктивна частина нагороди (медалі чи ордена) – прямокутна або п'ятикутна металева платівка, яка з лицевого боку обтягнута орденською стрічкою, із зворотного має булавку чи спеціальний болт для прикріплювання до одягу (із журн.);

// розм. Така планка, що носиться замість ордена, медалі.

Тільки колодки бойових орденів, що блищали на грудях, і особливий владний погляд викривали в ньому полководця (О. Довженко);

Густий ряд орденських колодок ряснів на його грудях червоними, жовтими, голубими та білими смужками (М. Руденко);

Поки я говорив, він вдягнув кітель, що висів на стільці коло ліжка, – з полковницькими погонами і кількома рядами орденських колодок на грудях (В. Нестайко).

4. Шматок дерева, вирізаний у формі ступні людини, який використовують при шитті взуття; копил (у 1 знач.).

Мати справила їй аж двоє платтів з ситцю, заказала рантові чобітки на колодку (Панас Мирний);

Пара старих дерев'яних чоботарських колодок. Іржавий гайковий ключ, – от і все, що я знайшов у маленькій шафі (Є. Кравченко);

// Взуття з дерев'яною підошвою або видовбане з дерева.

Всі вони однакові, ці незграбні черевики на дерев'яній підошві. Колодки! (А. Хижняк);

Одежа [в турецьких селян] домоткана, груба. На ногах дерев'яні видовбані колодки (В. Кучер).

5. Дерев'яна, металева і т. ін. оправа чи ручка до основної діючої частини певного предмета.

Тілько що обняти, Аж ніж появився І по самую колодку В груди затопився!.. (С. Руданський);

Чіпаріу щосили барабанив у широкі груди колодкою порожнього револьвера (Ю. Смолич);

Тремтіли пальці, вчепившись в костяну колодку виделки, безпорадно й розгублено він метушився на своєму стільці (В. Домонтович).

6. перев. мн., іст. Масивні дерев'яні кайдани, які в старовину накладали на ноги, руки і шию в'язню, рекруту, щоб запобігти втечі; диба (див. ди́ба¹ 2).

Старий запорожець в залізах сидить, а товариство в колодках (з переказу);

В Скрипчинцях вже ловили некрутів і забивали в колодки (І. Нечуй-Левицький);

Особливо вражали задовгуваті й важкі руки, на яких з обох боків червоніли страшні шрами від арештантських колодок (Іван Ле);

Він згадав, як призначених в рекрути в'язали, брали в колодки, щоб вони не втекли і не наклали на себе рук, доки не поголять їм чуби (П. Кочура).

7. Дерев'яний або металевий брусок у гальмі, який притискується до шківа барабана чи обода колеса для гальмування.

Зашипіли пневматичні гальма, посипались іскри з натиснутих колодок (Іван Ле);

– Ось, здається, і наш поїзд рушає! – Поряд з ними заторохтіли колодки гальм, заляскали буфери (В. Малик).

8. діал. Висячий замок.

Пані Олімпія не любила нікого допускати до своєї спальні, особливо вдень, і, виходячи, замикала віконниці зсередини, а двері на колодку знадвору (І. Франко);

Навіть баба Гапка й та прийшла до гурту, повісивши на хатні двері колодку (Ю. Яновський);

– Панове! Повiтовий комiсар уповноважив мене довести до вашого вiдома, що збори, толоки, церковнi вiдправи з нинiшнього дня припиняються з тої причини, що епiдемiї. – Себто читальню, церкву i хати – на колодку? – видобувся наперед Микола Трач (Р. Андріяшик).