1. Великий тлумачний словник сучасної мови

колодка

коло́дка

-и, ж.

1》 Зменш. до колода I 1).

2》 Те саме, що колода I 1), 2).

3》 Планка з застібкою, покрита орденською стрічкою, якою прикріплюється до одягу орден, медаль.

|| розм. Така планка, що носиться замість ордена, медалі.

4》 Шматок дерева, вирізаний у формі ступні людини, що його використовують у шитті взуття; копил.

|| Взуття з дерев'яною підошвою або видовбане з дерева.

5》 Дерев'яна, металева та ін. оправа чи ручка до основної діючої частини певного предмета.

6》 муз. Частина смичка, признач. для регулювання натягання волосин смичка за допомогою спеціального гвинта.

7》 перев. мн., іст. Масивні дерев'яні кайдани, що їх за старих часів надівали на ноги, руки і шию заарештованому; диба (див. диба I 2)).

8》 Дерев'яний або металевий брусок у гальмі, який притискується до шківа барабана чи обода колеса для гальмування.

9》 діал. Висячий замок.

10》 мисл. Брусок дерева для ложі рушниці.

11》 мисл. Колінчаста металева частина рушниці, яка з'єднує стволи з ложею, закриває їх з казни (у 3 знач.) і вміщує затвор (а інколи й ударну систему).

12》 мисл. Поперечка на двох стойках, на якій держать ловчого птаха.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колодка — Колоддя, коло́дка: — висячий замок [1;VI,VII] — залізний висячий замок [I] — замок [27] — замок висячий [II,IV] Словник з творів Івана Франка
  2. колодка — коло́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири коло́дки Орфографічний словник української мови
  3. колодка — Колода; (під орден) планка; (шевця) копил; (ножа) держак; З. <�висячий> замок; мн. КОЛОДКИ, іс. диби, скрипиці; П. пута; (взуття з дерева) дерев'янки. Словник синонімів Караванського
  4. колодка — див. вулик; держак Словник синонімів Вусика
  5. колодка — [колодка] -дкие, д. і м. -одз'ц'і, мн. колодки, -док дв'і колодкие Орфоепічний словник української мови
  6. колодка — 1. опецьок, оцупок, ковбан, ковбок, ковбиця, ковбочок, дуплянка, див. чурбан 2. (бджіл) дуплянка, пень, (кайдани) диби, скрипиця (шевця) копил, копито (ножа) колодочка це див. замок Словник чужослів Павло Штепа
  7. колодка — = колодочка деталь смичка струнних музичних інструментів, призначена для регулювання натягання волосин смичка, яке здійснюється за допомогою спеціального гвинта. Словник-довідник музичних термінів
  8. колодка — КОЛО́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́да¹ 1. Надворі наймит гарманував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв'язаних снопах (І. Словник української мови у 20 томах
  9. колодка — колодка: ◊ пи́сок на колодку → писок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. колодка — заби́ти в кайда́ни (в коло́дку) кого і без додатка, заст. Позбавити кого-небудь волі, наклавши кайдани (колодку). Поляки впіймали й молодого Кизима і забили в кайдани. Але козацька справа ще не загинула (І. Фразеологічний словник української мови
  11. колодка — ВУ́ЛИК (спеціально виготовлене з дощок житло для бджіл), У́ЛИК розм., ВУ́ЛІЙ (У́ЛІЙ) діал.; ДУПЛЯ́НКА, КОЛО́ДА, КОЛО́ДКА, ПЕНЬ діал. (таке житло, видовбане з колоди). Словник синонімів української мови
  12. Колодка — Коло́дка, -дки, -дці (прізв.). Коло́дчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. колодка — КОЛО́ДКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́да¹ 1. Надворі наймит гармонував пшеницю, тягаючи волами колодку чи вал по розкиданих і розв’язаних снопах (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  14. колодка — Колодка, -ки ж. ум. отъ коло́да. 1) Небольшая колода. А-а, котку! не лізь на колодку, бо заб'єш головку. Макс. (1849). 103... Словник української мови Грінченка