1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

Славута

Славу́та, -ти (місто); славу́тський, -ка, -ке

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Славута — Славу́та іменник жіночого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Славута — Славута, -ти м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. АД. І. 217. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти. К. Дз. 157. Словник української мови Грінченка