1. Словник української мови Грінченка

Славута

Славута, -ти

м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. АД. І. 217. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти. К. Дз. 157.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Славута — Славу́та іменник жіночого роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Славута — Славу́та, -ти (місто); славу́тський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)