1. Орфографічний словник української мови

Славута

Славу́та

іменник жіночого роду

місто в Україні

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Славута — Славу́та, -ти (місто); славу́тський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. Славута — Славута, -ти м. Эпитетъ Днѣпра. На лиман-ріку іспадали, к Дніпру-Славуті низесенько уклоняли. АД. І. 217. Суджено за море славутою-Дніпром та за Дунай плисти. К. Дз. 157. Словник української мови Грінченка