Юрко
Юрко́, -ка́, -ко́ві, Ю́рку! Юркі́в, -ко́ва, -ко́ве
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Юрко — Юрко́ іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- юрко — ю́рко: ◊ зні́мчений ю́рко про того, хто за чужомовною військовою муштрою забув рідну мову та національні інтереси (ст): До війська відходив молодий хлопець, а вертав – коли взагалі повертав – або дозрілий мужчина, т.зв. “знімчений юрко”, або часами каліка (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт