1. Орфографічний словник української мови

Юрко

Юрко́

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юрко — ю́рко: ◊ зні́мчений ю́рко про того, хто за чужомовною військовою муштрою забув рідну мову та національні інтереси (ст): До війська відходив молодий хлопець, а вертав – коли взагалі повертав – або дозрілий мужчина, т.зв. “знімчений юрко”, або часами каліка (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. Юрко — Юрко́, -ка́, -ко́ві, Ю́рку! Юркі́в, -ко́ва, -ко́ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)