ані

Ані́, ані́ж, сп.; але а ні, а ні ж, присл. (рос. а нет, а нет же). Ані ворухне́ться. Ані вста́ти, ані сі́сти. Лу́чча рілля́ ра́нняя, ані́ж та́я пі́зняя (пісня). Коли тобі подо́бається з на́ми – перехо́дь до нас, а ні – кажи́ одве́рто

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ані — АНІ – А НІ Ані, спол., наст. Варіант ні, вживаний для підсилення. Ані півня, ні собаки: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Т.Шевченко); Ані явилась, Ані приснилась Ти, зоре (А.Кримський); І виходить... Літературне слововживання
  2. ані — 1》 спол. Варіант єднального сполучника ні, вживаний для підсилення заперечення. 2》 част. Варіант заперечної частки ні, вживаний для підсилення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ані — АНІ́¹, спол. єднальний. Варіант сполучника ні, вживаний для підсилення заперечення. Не хотів ані дружитись, ані дома жити – чумакував (Марко Вовчок); Страшне лихо придушило його; він не чув ані жалю в серці, ані гніву (М. Словник української мови у 20 томах
  4. Ані — А́ні іменник середнього роду стародавнє місто Орфографічний словник української мови
  5. ані — а́ні (ні): ◊ ані (ні) бельмеса зовсім нічого, анітрохи (про знання)(м, ср, ст): Я пояснюю, пояснюю, а він ні бельмеса не розуміє (Авторка)||ані (ні) в зуб <�ногою> ◊ ані (ні) в зуб <�ногою> = ані (ні) бельмеса: Для тих... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. ані — Ані Богові, ані людям. Нездара, і нікому не годиться. Ані впрів, ані змерз. Ні добре, ні зле. Ані зрідло, ані згусло. Не змінилося ніяк. Не помогло, і не пошкодило. Ані мене не кусай, ані не цілуй, ані мене не стирай, ані не смаруй. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. ані — Аж ніяк Словник застарілих та маловживаних слів
  8. ані — (ані́) на півмізи́нця, перев. із запереч. Зовсім, абсолютно. Я, добродію, артист, перш усього артист, і не схибив я перед українським театром ані на півмізинця… (Збірник про М. Кропивницького). ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця. Фразеологічний словник української мови
  9. ані — АНІ́. 1. спол. Варіант єднального сполучника ні, вживаний для підсилення заперечення. Не хотів ані дружитись, ані дома жити — чумакував (Вовчок, І, 1955, 40); Страшне лихо придушило його; він не чув ані жалю в серці, ані гніву (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  10. ані — Ані! сз. см. союзъ а. Словник української мови Грінченка