бакаляр
Бакаля́р, -ра, -рові, -ре! -ля́ри, -рів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бакаляр — бакаля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бакаляр — БАКАЛЯ́Р, а, ч., заст. 1. Учень середньої школи XVII – першої половини XIX ст. Сюди, поганці-бакаляри! (І. Котляревський); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Т. Шевченко). 2. Те саме, що бакала́вр... Словник української мови у 20 томах
- бакаляр — БАКАЛЯ́Р, а, ч., іст. 1. Учень середньої школи в XVII, XVIII і до середини XIX ст. Сюди, поганці-бакаляри! (Котл., І, 1952, 93); А бакалярів розігнали За те, що шапки не ламали У Острій брамі (Шевч., II, 1953, 157). 2. Те саме, що бакала́вр... Словник української мови в 11 томах
- бакаляр — Бакаляр, -ра м. 1) Ученикъ, школяръ. Єзуїти цькували народ шляхтою і своїми бакалярами. Стор. І. 219. 2) Учитель дѣтей. Шейк. 3) Дьячекъ. Чуб. І. 231. Словник української мови Грінченка