1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

вандал

Ва́нда́л, -ла; -да́ли, -лі́в

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вандал — ванда́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вандал — Дикун, руїнник, знищувач Словник чужослів Павло Штепа
  3. вандал — ВАНДА́Л див. ванда́ли. Словник української мови у 20 томах
  4. вандал — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  5. вандал — ВА́РВАР (некультурна, малоосвічена людина, часто груба й жорстока в своїй поведінці, байдужа або й ворожа до культурних цінностей); ДИКУ́Н, ТРОГЛОДИ́Т книжн., ВАНДА́Л (той, хто знищує, руйнує культурні цінності). Словник синонімів української мови
  6. вандал — ВАНДА́Л див. ванда́ли. Словник української мови в 11 томах