вандал

ВА́РВАР (некультурна, малоосвічена людина, часто груба й жорстока в своїй поведінці, байдужа або й ворожа до культурних цінностей); ДИКУ́Н, ТРОГЛОДИ́Т книжн., ВАНДА́Л (той, хто знищує, руйнує культурні цінності). (Кучмій:) Якщо людина преться у мистецтво, не розуміючи й не люблячи його, і всім нав'язує свої смаки, вимоги, — то вже для мене не людина, а дикун, варвар! (Л. Дмитерко); І казяться, лютують людомори — життя народів, миру вороги у фраках троглодити, а не люди (І. Гончаренко); Коли нових часів вандали Хазяйнували в цім краю (Одесі), Вони злочинно зруйнували Оселю страдницьку твою (Пушкіна) (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вандал — ванда́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вандал — Дикун, руїнник, знищувач Словник чужослів Павло Штепа
  3. вандал — ВАНДА́Л див. ванда́ли. Словник української мови у 20 томах
  4. вандал — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
  5. вандал — Ва́нда́л, -ла; -да́ли, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вандал — ВАНДА́Л див. ванда́ли. Словник української мови в 11 томах