вандал
ВАНДА́Л див. ванда́ли.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вандал — ванда́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вандал — Дикун, руїнник, знищувач Словник чужослів Павло Штепа
- вандал — ВАНДА́Л див. ванда́ли. Словник української мови у 20 томах
- вандал — див. жорстокий Словник синонімів Вусика
- вандал — ВА́РВАР (некультурна, малоосвічена людина, часто груба й жорстока в своїй поведінці, байдужа або й ворожа до культурних цінностей); ДИКУ́Н, ТРОГЛОДИ́Т книжн., ВАНДА́Л (той, хто знищує, руйнує культурні цінності). Словник синонімів української мови
- вандал — Ва́нда́л, -ла; -да́ли, -лі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)