вголос

Значення в інших словниках

1. вголос — вго́лос прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. вголос — ВГОЛОС (УГОЛОС) – В (У) ГОЛОС Вголос (уголос), присл. Так, що можна чути; голосно. Гафійка подумала вголос (М.Коцюбинський); Вона читає вголос (Л.Первомайський); Лист дихав загадкою і говорив про те, про що не вільно вголос сказати (Д. Літературне слововживання
3. вголос — пр., наголос, голосно, с. на повний голос, на повні груди. Словник синонімів Караванського
4. вголос — (уголос), присл. Так, що можна чути, голосно (говорити, сміятися, плакати, читати, думати і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. вголос — ВГО́ЛОС (УГО́ЛОС), присл. Так, що можна чути (говорити, сміятися, плакати, читати, думати і т. ін.). Дворові не шепталися, а вголос гомоніли між собою, що як не крути, а правда своє візьме (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
6. вголос — ВГО́ЛОС (УГО́ЛОС), присл. Так, що можна чути, голосно (говорити, сміятися, плакати, читати, думати і т. ін.). Дворові не шепталися, а вголос гомоніли між собою, що як не крути, а правда своє візьме (Мирний, IV, 1955, 209)... Словник української мови в 11 томах