вголос
ВГО́ЛОС (УГО́ЛОС), присл. Так, що можна чути, голосно (говорити, сміятися, плакати, читати, думати і т. ін.).
Дворові не шепталися, а вголос гомоніли між собою, що як не крути, а правда своє візьме (Мирний, IV, 1955, 209);
Маруся взяла яблуко й так химерно гризла його трьома зубами в роті, що дитина аж уголос зареготалась (Н.-Лев., III, 1956, 349);
Ганна Степанівна вишивала, а чоловік її читав уголос книжку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 376);
Побачивши Василька, вона заплакала вголос (Панч, Гарні хлопці, 1959, 94);
— Потрібні господарі, — подумав Никодим уголос (Гур., Новели, 1951, 39).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вголос — вго́лос прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- вголос — ВГОЛОС (УГОЛОС) – В (У) ГОЛОС Вголос (уголос), присл. Так, що можна чути; голосно. Гафійка подумала вголос (М.Коцюбинський); Вона читає вголос (Л.Первомайський); Лист дихав загадкою і говорив про те, про що не вільно вголос сказати (Д. Літературне слововживання
- вголос — пр., наголос, голосно, с. на повний голос, на повні груди. Словник синонімів Караванського
- вголос — (уголос), присл. Так, що можна чути, голосно (говорити, сміятися, плакати, читати, думати і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вголос — ВГО́ЛОС (УГО́ЛОС), присл. Так, що можна чути (говорити, сміятися, плакати, читати, думати і т. ін.). Дворові не шепталися, а вголос гомоніли між собою, що як не крути, а правда своє візьме (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- вголос — Вго́лос (голосно), присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)