виключний

Значення в інших словниках

1. виключний — ви́ключний прикметник Орфографічний словник української мови
2. виключний — Винятковий, виїмковий; (успіх) Р. феноменальний; (- увагу) єдиний. Словник синонімів Караванського
3. виключний — [викл'учнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. виключний — Виключний, винятковий, надзвичайний У сучасного письменника, мова творів якого справляє загалом добре враження, читаємо: «Земля в житті Ванди відігравала виключну роль», — а через сторінку знов: «І потрібно було виключного факту... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
5. виключний — -а, -е. 1》 Який становить виняток серед загальних правил; винятковий. 2》 рідко. Надзвичайний у якомусь аспекті. || Дуже гарний. 3》 Який поширюється тільки на кого-, що-небудь; єдиний; ексклюзивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. виключний — ВИ́КЛЮЧНИЙ, а, е. Який поширюється тільки на кого-, що-небудь; єдиний. Фольклористи дожовтневої доби .. віддавали головну, а часто і виключну увагу фольклорові давніх часів (М. Рильський); Виключна власність держави на землю. Словник української мови у 20 томах
7. виключний — ВИ́КЛЮЧНИЙ, а, е. 1. Який становить виняток серед загальних правил; винятковий. Він використає коли не своє людське право гідності, то умовне і ще страшніше для цих офіціальних людей виключне право посланця… (Ле, Наливайко, 1957, 32). 2. рідко. Словник української мови в 11 томах