1. Словник української мови в 11 томах

виключний

ВИ́КЛЮЧНИЙ, а, е.

1. Який становить виняток серед загальних правил; винятковий.

Він використає коли не своє людське право гідності, то умовне і ще страшніше для цих офіціальних людей виключне право посланця… (Ле, Наливайко, 1957, 32).

2. рідко. Надзвичайний у якомусь відношенні.

Він бачив Андрійову кмітливість.., виключну чесність у поводженні з товаришами (Кучер, Чорноморці, 1956, 18);

Олексій Гаврилович Венеціанов справді був людиною виключної доброти (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 91);

// Дуже гарний.

[Терещенко:] Пише [дочка], які там [в Московському університеті] лабораторії — чудо! Кожному студенту окрема кімната. Виключні умови! (Корн., II, 1955, 298).

3. Який поширюється тільки на кого-, що-небудь; єдиний.

Фольклористи дожовтневої доби.. віддавали головну, а часто і виключну увагу фольклорові давніх часів (Рильський, III, 1956, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виключний — ви́ключний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. виключний — Винятковий, виїмковий; (успіх) Р. феноменальний; (- увагу) єдиний. Словник синонімів Караванського
  3. виключний — [викл'учнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. виключний — Виключний, винятковий, надзвичайний У сучасного письменника, мова творів якого справляє загалом добре враження, читаємо: «Земля в житті Ванди відігравала виключну роль», — а через сторінку знов: «І потрібно було виключного факту... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. виключний — -а, -е. 1》 Який становить виняток серед загальних правил; винятковий. 2》 рідко. Надзвичайний у якомусь аспекті. || Дуже гарний. 3》 Який поширюється тільки на кого-, що-небудь; єдиний; ексклюзивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. виключний — ВИ́КЛЮЧНИЙ, а, е. Який поширюється тільки на кого-, що-небудь; єдиний. Фольклористи дожовтневої доби .. віддавали головну, а часто і виключну увагу фольклорові давніх часів (М. Рильський); Виключна власність держави на землю. Словник української мови у 20 томах
  7. виключний — Ви́ключний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)