1. Словник української мови в 11 томах

виключно

ВИ́КЛЮЧНО 1. Присл. до ви́ключний 2.

[Лісова:] Вам виключно щастить. Приїжджаєте додому на все готове (Коч., II, 1956, 489).

2. у знач. видільно-обмежувальної част. Тільки, лише.

Тепер мені досадно, що треба писати до тебе, коли, власне, треба б говорити і то ще не виключно словами (Л. Укр., V, 1956, 344);

— І.. галстук оцей твій, немов у папуги, і носиш ти його тепер уже виключно з упертості (Донч., V, 1957, 504).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виключно — ви́ключно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. виключно — Виключно, винятково, тільки, суто, єдино «Він їв виключно черствий хліб», — читаємо в медичній статті, хоч важко почути щось подібне в живому народному мовленні й класичній літературі, де було... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  3. виключно — 1》 Присл. до виключний 2). 2》 у знач. видільно-обмежувальної част. Тільки, лише. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виключно — Виємно, винятково, лиш, лише, надзвичайно Словник чужослів Павло Штепа
  5. виключно — ВИ́КЛЮЧНО, присл. 1. книжн. Крім, за винятком згаданого останнім. Від літери А до К виключно. 2. у знач. обмежувально-видільної част. Тільки, лише. Словник української мови у 20 томах
  6. виключно — Ви́ключно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)