виключно
ВИ́КЛЮЧНО, присл.
1. книжн. Крім, за винятком згаданого останнім.
Від літери А до К виключно.
2. у знач. обмежувально-видільної част. Тільки, лише.
Тепер мені досадно, що треба писати до тебе, коли, власне, треба б говорити, і то ще не виключно словами (Леся Українка);
– І .. галстук оцей твій, немов у папуги, і носиш ти його тепер уже виключно з упертості (О. Донченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- виключно — ви́ключно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- виключно — Виключно, винятково, тільки, суто, єдино «Він їв виключно черствий хліб», — читаємо в медичній статті, хоч важко почути щось подібне в живому народному мовленні й класичній літературі, де було... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
- виключно — 1》 Присл. до виключний 2). 2》 у знач. видільно-обмежувальної част. Тільки, лише. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виключно — Виємно, винятково, лиш, лише, надзвичайно Словник чужослів Павло Штепа
- виключно — Ви́ключно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- виключно — ВИ́КЛЮЧНО 1. Присл. до ви́ключний 2. [Лісова:] Вам виключно щастить. Приїжджаєте додому на все готове (Коч., II, 1956, 489). 2. у знач. видільно-обмежувальної част. Тільки, лише. Словник української мови в 11 томах