1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

викоренити

Ви́коренити, див. викорі́нювати

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викоренити — ви́коренити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викоренити — див. викорінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. викоренити — ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Словник синонімів української мови
  5. викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати. Словник української мови в 11 томах
  6. викоренити — Ви́коренити, -ся см. викорінюватися. Словник української мови Грінченка