1. Словник синонімів української мови

викоренити

ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Старицький); Його ніхто не примусить сюсюкати там, де треба викорчовувати з корінням безгосподарність (М. Зарудний); Такі перекладачі, як Берг і особливо Славінський, калічили поезію Шевченка, свідомо витравляючи з неї ідейну революційну суть (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викоренити — ви́коренити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викоренити — див. викорінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. викоренити — Ви́коренити, див. викорі́нювати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати. Словник української мови в 11 томах
  6. викоренити — Ви́коренити, -ся см. викорінюватися. Словник української мови Грінченка