викоренити
Ви́коренити, -ся
см. викорінюватися.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- викоренити — ви́коренити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- викоренити — див. викорінювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати. Словник української мови у 20 томах
- викоренити — ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Словник синонімів української мови
- викоренити — Ви́коренити, див. викорі́нювати Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати. Словник української мови в 11 томах