вимишляти

Значення в інших словниках

1. вимишляти — вимишля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вимишляти — -яю, -яєш і вимислювати, -юю, -юєш, недок., вимислити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Обдумуючи, знаходити рішення для виконання чого-небудь; надумувати щось. || Придумувати, створювати. 2》 Вигадувати що-небудь нереальне. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимишляти — див. мислити, видумувати Словник чужослів Павло Штепа
4. вимишляти — ВИМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МИСЛИТИ, лю, лиш, док., що і без прям. дод. 1. заст. Обдумуючи, знаходити рішення якоїсь проблеми; надумувати щось. Словник української мови у 20 томах
5. вимишляти — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. вимишляти — ВИМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВИМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МИСЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Обдумуючи, знаходити рішення для виконання чого-небудь; надумувати щось. Донечко моя. Вибирай же сама; Вибирай собі, вимишляй собі, Ще ж ти молода (Чуб. Словник української мови в 11 томах
7. вимишляти — Вимишля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вимислити, -слю, -лиш, гл. Вымышлять, выдумывать, выдумать. Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила, й не чула. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43). Словник української мови Грінченка