1. Словник української мови в 11 томах

вимишляти

ВИМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВИМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МИСЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Обдумуючи, знаходити рішення для виконання чого-небудь; надумувати щось.

Донечко моя. Вибирай же сама; Вибирай собі, вимишляй собі, Ще ж ти молода (Чуб., V, 1874, 544);

І що вже бідний Мирон не намучився, щоб вимислити, а потім сказати щось розумного, — ні, не можна та й годі (Фр., І, 1955, 235);

// Придумувати, створювати.

Прокопович вважав, що поезія повинна наслідувати або вимислювати людські дії (Іст. укр. літ., І, 1954, 100);

Довго, дуже ще довго треба було працювати, щоб вимислити годинник, вигідніший та дешевший (Коцюб., III, 1956, 8).

2. Вигадувати що-небудь нереальне.

— І ти тхором мене зовеш! І небилиці вимишляєш (Котл., I, 1952, 277);

— Вимислила гайдамаків! Які там у господа гайдамаки (Вовчок, VI, 1956, 337).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимишляти — вимишля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вимишляти — -яю, -яєш і вимислювати, -юю, -юєш, недок., вимислити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Обдумуючи, знаходити рішення для виконання чого-небудь; надумувати щось. || Придумувати, створювати. 2》 Вигадувати що-небудь нереальне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимишляти — див. мислити, видумувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. вимишляти — ВИМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, ВИМИ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МИСЛИТИ, лю, лиш, док., що і без прям. дод. 1. заст. Обдумуючи, знаходити рішення якоїсь проблеми; надумувати щось. Словник української мови у 20 томах
  5. вимишляти — ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́ розм., ПЛЕСКА́ТИ розм., ВИПЛІТА́ТИ розм., СПЛІТА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. вимишляти — Вимишля́ти, -ля́ю, -ля́єш; ви́мислити, -мислю, -мислиш, -слять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вимишляти — Вимишля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вимислити, -слю, -лиш, гл. Вымышлять, выдумывать, выдумать. Я тобі таку кару вимислю, що ти й не бачила, й не чула. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43). Словник української мови Грінченка