випрохування

Значення в інших словниках

1. випрохування — випро́хування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. випрохування — -я, с. Дія за знач. випрохувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випрохування — ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. – Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Б. Грінченко); Перед обличчям проблеми, яку змалював Васько Мурченко, все, що б він зараз не говорив, звучало як виправдовування чи випрохування поблажки (із журн.). Словник української мови у 20 томах
4. випрохування — ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. — Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Гр., II, 1963, 109). Словник української мови в 11 томах