1. Великий тлумачний словник сучасної мови

випрохування

випро́хування

-я, с.

Дія за знач. випрохувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випрохування — випро́хування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. випрохування — ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. – Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Б. Грінченко); Перед обличчям проблеми, яку змалював Васько Мурченко, все, що б він зараз не говорив, звучало як виправдовування чи випрохування поблажки (із журн.). Словник української мови у 20 томах
  3. випрохування — Випро́хування, ви́прохання, -ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. випрохування — ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. — Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Гр., II, 1963, 109). Словник української мови в 11 томах