випрохування
ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. випро́хувати.
– Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Б. Грінченко);
Перед обличчям проблеми, яку змалював Васько Мурченко, все, що б він зараз не говорив, звучало як виправдовування чи випрохування поблажки (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- випрохування — випро́хування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- випрохування — -я, с. Дія за знач. випрохувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випрохування — Випро́хування, ви́прохання, -ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- випрохування — ВИПРО́ХУВАННЯ, я, с. Дія за знач. випро́хувати. — Її батько своїм ходінням та своїми випрохуваннями увірився мені! (Гр., II, 1963, 109). Словник української мови в 11 томах