ворогувати

Значення в інших словниках

1. ворогувати — ворогува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
2. ворогувати — Конфліктувати; ПОБ. гризтися, бути на ножах, д. ненавидітися. Словник синонімів Караванського
3. ворогувати — -ую, -уєш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ворогувати — ВОРОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, чим, а також без дод. і діал. на (до) кого, що. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
5. ворогувати — ВОРОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Сини не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
6. ворогувати — Ворогувати, -гую, -єш гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Словник української мови Грінченка