ворогувати
ВОРОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, чим, а також без дод. і діал. на (до) кого, що.
Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь.
Ні з ким він ніколи так не ворогував, як з Василем, і Василь не любив Грицька; .. гризлися, як кішка з собакою (Панас Мирний);
Чом “Слово” [газета] на “Правду” [газету] раз в раз ворогує? (І. Франко);
Вони ворогують проти козаків (Леся Українка);
– А якщо я часом, Настуне, тебе призабуду, ти ні на мене, ні на кого не ворогуй. – Або ж я ворогувала коли, Грицуню? – питає вона (О. Кобилянська);
– Через що ж у вас сварки? – допитувався він. – Насамперед, ворогуємо ми з магістратом, – методично почав Хома (З. Тулуб);
Між братами-промисловцями ніколи не було згоди. Останнього часу вони одверто ворогували між собою (С. Скляренко).
Значення в інших словниках
- ворогувати — ворогува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
- ворогувати — Конфліктувати; ПОБ. гризтися, бути на ножах, д. ненавидітися. Словник синонімів Караванського
- ворогувати — -ую, -уєш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ворогувати — Ворогува́ти, -гу́ю, -гу́єш, -гу́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ворогувати — ВОРОГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Сини не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою (Укр.. казки, легенди.. Словник української мови в 11 томах
- ворогувати — Ворогувати, -гую, -єш гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Ном. № 13409. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий. К. Псал. 312. Словник української мови Грінченка