відлига

Значення в інших словниках

1. відлига — відли́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. відлига — Відволога, відволож, відталь, потепління; ЖМ. розталь, розкаль, тань. Словник синонімів Караванського
3. відлига — [в'ідлига] -гие, д. і м. -из'і Орфоепічний словник української мови
4. відлига — -и, ж. Значне потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відлига — ВІДЛИ́ГА, и, ж. 1. Тепла погода взимку або ранньою весною, яка супроводжується розтаванням снігу, льоду. – Щось я ніяк не нагріюсь, а здається, надворі одлига й не дуже холодно, – говорив один гусарин, бігаючи по хаті та тручи руки (І. Словник української мови у 20 томах
6. відлига — Відволога, відволода, відволож, відельга, відліж, відталь, відтеплінь, відтепло, розталь, таловиння, таловиця Словник синонімів Вусика
7. відлига — ВІДЛИ́ГА (значне потепління взимку або ранньою весною, що спричиняє розтавання снігу, льоду), РО́ЗТАЛЬ, РО́ЗТАНЬ рідко, ВІДВОЛО́ГА діал. Відлига нагадала Ніні про весну (О. Донченко); Давненько одшуміла розталь (М. Рудь); Весняна розтань заболотила шляхи (Я. Качура). Словник синонімів української мови
8. відлига — ВІДЛИ́ГА, и, ж. Значне потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду. Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
9. відлига — Відлига, -ги ж. Оттепель. Драг. 388. Словник української мови Грінченка