відлига

ВІДЛИ́ГА, и, ж.

1. Тепла погода взимку або ранньою весною, яка супроводжується розтаванням снігу, льоду.

– Щось я ніяк не нагріюсь, а здається, надворі одлига й не дуже холодно, – говорив один гусарин, бігаючи по хаті та тручи руки (І. Нечуй-Левицький);

Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води (М. Коцюбинський);

Батько приїхав рано-вранці, коли після сердитих морозів почалася відлига (О. Донченко);

По Різдві почалась метелиця, що тривала цілий тиждень, а там повіяло теплим полудневим вітром і настала одлига (У. Самчук);

За необхідності звільняйте кущі рододендрону з-під снігу, краще під час відлиги, коли гілочки не такі крихкі (з наук.-попул. літ.);

* Образно. Одлига пожувала дорогу (Л. Смілянський).

2. перен. Період лібералізації у сфері суспільно-політичного і культурного життя країни; ослаблення жорсткого політичного режиму.

Не минуло й року, як виявилось, що це була лиш короткочасна одлига, а не жадана весна. Уже восени 1932 року припинено друкувати в “Житті й революції” мій роман “Борг” (Б. Антоненко-Давидович);

Страшно, коли ідеали втрачають сенс для тих, хто все життя плекав і утверджував їх, хто виніс на своїх плечах увесь тягар холоду, голоду, війни, часи політичних заморозків і відлиг (з публіц. літ.);

У добу хрущовської “відлиги” зародився рух шістдесятників, дисидентів, а згодом і правозахисників (із журн.).