1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

відлюдний

Відлю́дний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлюдний — відлю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відлюдний — (- місцевість) безлюдний, дикий, пустельний, глухий, незаселений, необжитий; (- село) віддалений; (- людину) ВІДЛЮДЬКУВАТИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. відлюдний — -а, -е. 1》 Вільний від людей; безлюдний. 2》 Далекий від інших населених пунктів; віддалений. 3》 Те саме, що відлюдкуватий. 4》 церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відлюдний — ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Вільний від людей; безлюдний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (І. Франко); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. відлюдний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. відлюдний — ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Вільний від людей; безлюдний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Фр., IV, 1950, 437); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Янов., II, 1954, 97). Словник української мови в 11 томах
  7. відлюдний — Відлюдний, -а, -е Удаленный отъ людей. Словник української мови Грінченка