відлюдний
ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е.
1. Вільний від людей; безлюдний.
Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (І. Франко);
Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Яновський);
Щоранку, лаштуючись на відпочинок, Сашко Грищенко пильно оглядає весь бівуак і, забачивши відлюдне місце, кидає припасений ще заздалегідь оберемок соломи (Є. Доломан).
2. Розташований далеко від інших населених пунктів; віддалений.
Я заїхав у відлюдне .. гірське село, де, як то у нас кажуть, медвідь рогачку замикає, а світ дошками забитий (І. Франко);
Світ не цікавився відлюдним хутором, а хутір, здавалося, не дбав про те, що діється у світі (Б. Лепкий);
Як сарана, налітали вони [татари] на села й замки, на відлюдні хутори й містечка і поверталися до коша з отарами овець і бранців (З. Тулуб).
3. Те саме, що відлю́дкуватий.
Про цього відлюдного старого переказували різні химерні чутки (О. Донченко);
Він був дикуватий, відлюдний, похмурий учень, і через це його бокували однокласники (Б. Антоненко-Давидович);
Приголомшена тяжкою втратою, Катря ніби сховалася у собі, стала відлюдною, навіть злою (О. Гуреїв);
// Притаманний тому, хто зрікся людей, живе самітно.
– Мені починає здаватися, що ви трохи нудьгуєте. Важко вам звикати до відлюдного життя, на яке я себе тут прирік (Валерій Шевчук).
4. рел.-церк. Який зрікся людей, живе в цілковитій самітності.
“Відлюдний муж, ти й на Україну зриш, мов на келію”, – діймало обурення Рогатинця (Р. Іваничук).
Значення в інших словниках
- відлюдний — відлю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- відлюдний — (- місцевість) безлюдний, дикий, пустельний, глухий, незаселений, необжитий; (- село) віддалений; (- людину) ВІДЛЮДЬКУВАТИЙ. Словник синонімів Караванського
- відлюдний — -а, -е. 1》 Вільний від людей; безлюдний. 2》 Далекий від інших населених пунктів; віддалений. 3》 Те саме, що відлюдкуватий. 4》 церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відлюдний — БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- відлюдний — Відлю́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відлюдний — ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Вільний від людей; безлюдний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Фр., IV, 1950, 437); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Янов., II, 1954, 97). Словник української мови в 11 томах
- відлюдний — Відлюдний, -а, -е Удаленный отъ людей. Словник української мови Грінченка