1. Словник синонімів української мови

відлюдний

БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. — такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙ рідше, ПУСТЕ́ЛЬНИЙ підсил., ПУСТИ́ННИЙ підсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ підсил. розм.; МАЛОЛЮ́ДНИЙ (де мало людей); ВІДЛЮ́ДНИЙ (який рідко відвідують люди); ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й (звичайно про приміщення, населений пункт, вулицю). Вулиця стояла порожня, безлюдна (О. Копиленко); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок); Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, — всіх киян німці вигнали геть (Ю. Яновський); Вихор якийсь час бачив самотню постать матері над пустинним шляхом (В. Кучер); У місті було чимало садків, чимало пустопорожніх місць (Марко Вовчок); Видно, не часто на малолюдному хуторі заходили до них гості (А. Іщук); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Яновський); Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем'ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор. 3. ме́ртвий.

ВІДЛЮ́ДКУВАТИЙ (ВІДЛЮ́ДЬКУВАТИЙ) (який тримається, живе осторонь від людей, самітно), ВІДЛЮ́ДНИЙ, НЕЛЮДИ́МИЙ, ВОВКУВА́ТИЙ, ДИ́КИЙ. У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Л. Дмитерко); Мотрю наче хто підмінив: стала відлюдною, сторонилась навіть своїх подруг (П. Панч); Чудна вона, нелюдима (М. Коцюбинський); — Ми з ним в одній компанії були, а тепер... Він такий вовкуватий став (Л. Юхвід); Тепер уже дядя Михайло не скаже, що я дикий... Я беру участь у важливій операції (Л. Смілянський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відлюдний — відлю́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відлюдний — (- місцевість) безлюдний, дикий, пустельний, глухий, незаселений, необжитий; (- село) віддалений; (- людину) ВІДЛЮДЬКУВАТИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. відлюдний — -а, -е. 1》 Вільний від людей; безлюдний. 2》 Далекий від інших населених пунктів; віддалений. 3》 Те саме, що відлюдкуватий. 4》 церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відлюдний — ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Вільний від людей; безлюдний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (І. Франко); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. відлюдний — Відлю́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. відлюдний — ВІДЛЮ́ДНИЙ, а, е. 1. Вільний від людей; безлюдний. Він потайки, верхами та відлюдними стежками, вернув до села (Фр., IV, 1950, 437); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Янов., II, 1954, 97). Словник української мови в 11 томах
  7. відлюдний — Відлюдний, -а, -е Удаленный отъ людей. Словник української мови Грінченка